Родина року — сім'я Лоцманів (с. Сигнаївка, Черкащина)
Галина та Олександр Лоцмани. Родина, в якій мама, чотири доньки і син – педагоги. Вони отримали 15 дипломів про вищу освіту.
«Наша родина, напевно, гідна бути взірцем для майбутнього України», – розповідає мама Галина.
«Наша родина велика: тато Олександр, мама Галина, доньки: Валентина, Лілія, Руслана, Тамара, Ірина, сини: 2 Максима, Віталій, Роман, Владислав, Сергій, зяті Дмитро, Сергій, Юрій, Євген, онуки Дмитро, Костик, Юрчик, Ростик, Іванко, онучки Оріяна та Милада.
Наша родина – педагогічна.

Чи багато ви знаєте родин, де тато, мама і чотири доньки – педагоги та син – випускник педколеджу – студент педуніверситету?
За 37 років існування нашої родини ми отримали 15 дипломів про вищу освіту, маємо кандидата педагогічних наук, викладача педуніверситету, одна донька щойно вступила до магістратури, один син – студент Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, другий – курсант Університету оборони України ім. Івана Черняховського, онук – курсант Академії сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного.
А ще наша родина – творча.
Третій десяток років тато і мама працюють у закладі культури села Сигнаївка, що на Черкащині.
Про творчість тут
А ще тут
І трошки тут

Донька Валентина Гринюк керує вокальною студією «Барви Корсуня»
Більше тут
А ще тут
І ось тут

Донька Лілія Усик
Більше тут
А ще тут

Донька Тамара Вінглевська керує вокальною студією «Оріяна»
Дивіться тут

Зять Дмитро Глухенький – оператор, режисер

Донька Руслана – Заслужена артистка України, директор ГО «Народна філармонія»



А ще наша родина – волонтерська.
З квітня 2014 року наша родина стала допомагати бійцям. Руслана створила ГО «Народна філармонія» і організувала поїздки артистів-патріотів-волонтерів на полігони, у військові частини, дитячі будинки, місця, де проживали переселенці зі Сходу, в зону АТО. Понад 500 концертів дала «Народна філармонія». Мама і тато приєднались до «Народної філармонії», збирали і возили волонтерську допомогу.

Донька Лілія стала лідером волонтерського руху на Шполянщині, опікувалась бійцями АТО, виходцями зі Шполянського району, шукала кошти, купляла необхідне і з мамою возила на Схід. До речі, вони першими зі Шполянщини здійснили першу поїздку на Схід у липні 2014-го. Доньки Валентина і Тамара організовували збір волонтерської допомоги в Корсунь-Шевченківському районі і передавали на фронт.

Сини допомагали пакувати і грузити волонтерські буси.

Наша родина – прийомна.
Виховавши і випустивши в доросле життя чотирьох своїх доньок, наша сім'я 1 вересня 1998 року шокувала односельців тим, що вийшла на святкову лінійку із сином-першокласником Ромчиком… А згодом люди дізналися, що сім'я під опіку взяла двох братиків – Рому і Максима. У 1999 році сім'я стала прийомною, поповнившись ще двома хлопчиками – Максимом і Віталіком.

У 2013 році сім'я поповнилася першокласником Сергійком.

А рік тому в нашій сім'ї з'явилась дівчинка Іринка з братиком Владиком. Старші хлопці вже виросли і пішли з сім'ї, зробивши свій життєвий вибір. Зараз із нами проживають Сергійко (12), Іринка (13) та Влад (15).

Дехто не розуміє, навіщо брати в родину «чужих» дітей… А для когось це – прагнення поділитись сімейним теплом, батьківською любов'ю, подати руку допомоги дітям, доля яких – складна…

Люди кажуть, що наша родина незвичайна. Не знаю, ми просто так живемо, по-іншому не вміємо. В нашій сім'ї пріоритетом є духовне. Найбільша цінність – діти, музика, навчання. Наші діти всі навчалися своїми силами, ніхто не навчався на контракті. В нас не було чим платити і ми не вважали це правильним. Ми казали: «Будеш добре вчитись, попробуєш поступати на державне навчання. Платити ніхто не буде!»

Пишаємося прийомними синами, які прийшли в родину з двійками і трійками в табелі. А сьогодні вони навчаються у престижних столичних вузах на державному замовленні.

Ми, як справжні українці, завжди співаємо…

Коли почалася війна, ми першими з нашого краю зібрали і повезли допомогу на Схід, по-іншому не могло бути, бо ми любимо свою неньку Україну і прагнемо миру і щасливого дитинства наших дітей та онуків.
Made on
Tilda